Проте, я досяг віку ста двох років і став мільйонером: нещастя дало мені багатство, неуцтво мене навчило. Я одкрию вам зараз в небагатьох словах велику таємницю людського життя. Чоловік виснажується двома діями, що він їх робить інстинктовно і які висушують джерело його життя. Два дієслова висловлюють дві форми, що їх набирають ці дві причини смерти: хотіти і могти. Між цими двома висловами людської діяльности перебуває инша форма, якою володіють мудреці, — я завдячений їй своїм щастям і довголіттям. Хотіти — спалює нас; а могти — нас зруйновує; але знати — зберігає нашу кволу організацію в постійному стані спокою. Отже, спрага або бажання вмерли в мені, вбиті думкою: рух або могутність вирішила природна гра моїх органів. Одним словом, я помістив моє життя не в серці, яке розбивається, не в почуттях, які притупляються, а в мозкові, що не зношується й переживає все. Ніяка надмірність не торкалася ні моєї душі, ні мого тіла. Тимчасом я бачив цілий світ. Мої ноги топтали найвищі гори Азії й Америки, я вивчив усі людські мови, я жив під усіма режимами. Я позичав свої гроші китайцеві, взявши під заклад тіло його батька, я спав під арабовим наметом, звірившись на його слово, я підписував контракти в усіх европейських столицях і без остраху залишав своє золото у вігвамі дикуна; нарешті, я всього досяг, бо зумів усе зневажити. Єдина моя честолюбність була — бачити. Бачити, чи не значить це — знати?.. О, знати, молодий хлопче, хіба це не значить — інтуїтивно мати насолоду? Чи не значить це виявляти саму суть факту і володіти ним справді? Що залишається від матеріяльного володіння? — Думка. Судіть же з цього, яке мусить бути прекрасне життя людини, що, маючи владу позначити всі реальності
37
