Ця сторінка вичитана
— 16 —
Чи то так сонечко сияло,
Чи так менї чого було
Менї тай любо — любо стало,
Неначе в Бога…
Уже прикликали до паю,
А я собі у бурянї
Молюсь Богу: і не знаю
Чого маленькому менї
Тоді так приязно молилось?
Чого так весело було?
Господне небо і село,
Ягня здаєсь ся веселилось
І сонце гріло — не пекло.
Та не довго сонце гріло,
Не довго молилось,
Запекло, почервонїло
І рай запалило.
Мов прокинув ся, дивлю ся!
Село почорнїло,
Боже небо голубеє
І те помарнїло.
Поглянув я на ягнята,
Не мої ягнята;
Обернув ся я на хати
Нема в мене хати.
Не дав менї Бог нічого!
І хлинули сьлози,
Тяжкі сьлози…
