вітворили ся двері і війшов дїдич з поворотом з балю. Мов звір кинув ся на Тараса, накрутив уха і надавав пощечин за се, що як казав, Тарас мігби запалити дім. Та не досить на тім — на другий день приказав ще фірманови Сидоркови кріпко випарити різками Тараса…
Ся видима охота до малюнків спонукала Енґельгарта, що перебував відтак в Варшаві, віддати Тараса до кімнатного маляра — він зрозумів — власну користь, яка може вийти для него, коли буде мати вивченого крепака, маляра. За пів року науки навчив ся Тарас всеї штуки, яку умів єго вчитель — а сей був на стільки сумлїнний, що прийшов до пана, і сказав єму, що в Тараса видимий талант малярский, що треба єго дати до кого иншого вчити, бо єго ремесло Тарас вже вивчив зовсїм. За сею порадою дав Енґельгарт Тараса на науку до портретника Лямпі.
У сего Лямпіого вчив ся Тарас цїлий рік. Для бідного крепака настали тепер щасливі днї. Він увійшов між людий вольних і став також вільнїйше віддихати, бо більшу частину дня був свобідний від паньскої служби. Але як раз тому, що сходив ся з вільними людьми, з тим більшою силою повертала тяжка думка і згадка про кріпацку недолю. Він бачив, як свобідно і весело жиють собі инші люди,
