приймали єго радо у найбільших паньских домах, то він хоч сам вийшов на пана, краще чув ся між тими, між котрими родив ся, як між панами — не то, щоби борони Боже встидав ся бідаків. Отсе гарний приклад для всїх: хоч вийшло ся на люде, не треба встидати ся своєї бідної хати де ся родило, своїх свояків, що бідні та невчені. 3 Кирилівки вернув Тарас до Кієва і одержавши порученє комісії, поїхав в Полтавщину малювати. Робота тревала до зими — був в Переяславі, відтак в околичних селах, звідки в зимі поїхав до Нїжина, де зазнаємив ся з писателем Гербелем. Все місто зворушило ся, двері Тарасової кватери не замикали ся — всї хотїли ся з ним познакомити, побачити єго, так далеко вже розійшла ся єго слава. Тутки здибав він також свого давного знаємого приятеля Сошенка, що був в ліцеї вчителем — він ще і тепер попрікав Шевченка, що він більше пише як малює. З Нїжина переїхав Тарас до Чернигова — ту пізнав Андрія Лизогуба, свого великого почитателя, в єго дворі, на селї Седневі, перебув він аж до великодня — а звідси повернув до Кієва. Було се в цьвітни 1846 р. Від повороту Шевченка до Кієва починає ся єго близше, тіснїйше знакомство з істориком Костомаровим а се відбулося на творах Шевченкових. В Костомарова стали сходити ся і инші приятелї:
