Василь Білозерский, Дмитро Пильчиків, Артемовский — Гулак, Панталеймон, Кулїщ і инші.
Тутка приносив Шевченко свої недруковані поезії Сон, Кавказ, Посланіє — всї слухали — і як оден з них розповідає — були всї ними очаровані, виучували ся на память. З тими приятелями їздив Шевченко по Кіївщині, забавляв їх співанєм пісень народних, розказував казки про бувальщину. Була там і розмова про чорну долю України — та там стали они думати про се, як би помогти бідному народови.
Під впливом сих гадок, засновав Микола Костомаров потайне товариство „Кирило Методієвске брацтво“. Головною цілею сего товариства було се, чого учить письмо святе і наука Христова — се що всі люди повинні бути собі рівні, а не дїлити ся на панів і невільників що треба знести всяку неволю. Для того передовсім головно постановили домагати ся, щоби знесено крепацтво і всї єго ознаки — щоби знесено кару тїлесну, що понижає чоловіка. Далше цїлею товариства було виєднати свободу віри, свободу слова, свободу друкованя, а також щоб наука для всїх була свобідна. Дальше постановили змагати ся, щоби для простого народа засновувано обовязкові школи.
Як бачимо се, чого тії горячі патріоти так горячо бажали, домагали ся і аж через
