тайне товариство хотїли дістати, все те ми маємо нинї в нашій державі в цїлий повнї. Наш Наймилостивійший Монарх що є добрим батьком своєї держави, все те запоручив нам конституцією. В нашій державі всї є рівні — всї мають рівні права. Найбіднїйший селянин з найбільшим маґнатом супроти права є однаково рівні; — в нашій державі всї є свобідні. Всякий може піти де хоче, робити що хоче — коли закон сего не заборонює — то нїхто єму сего заборонити не може. У нас всякий може свобідно учити ся — нїхто не має до сего перепони, у нас є по селах всюди школи обовязкові. У нас є свобода віри і обряду — нїхто нікого не може силувати, щоби покидав свою віру, у нас є свобода слова, свобода друку. Які ми щасливі, що сего не потребуємо ся добивати!
В московскій державі було само домаганє ся сего злочином, так, що Шевченко і товариші мусїли крити ся з своїми замірами. Члени сего товариства мали ширити свою проповідь устним і печатним словом, доброю наукою жінок, матери, сестер, тих дїячів, що мали колись вирости серед стуманїлого народу і холодного байдужного паньства. Тїї ідеї мали они ширити серед панів, щоби звільняли нарід з кріпацтва, мали підготовлювати і уряд до перенятя тих гадок.
