засланє під пильний нагляд. Білозерскому, за те, що щиро признав ся, дарували вязницю а заслали в Олонецьку ґубернїю, Кулїша вислано на службу у Вологду. Крім сего заборонено дальше продавати печатані твори Шевченка, Костомарова і Кулїша.
Так без суду впала на Шевченка страшна кара, а властиве аж чотири кари. Одна се була засланє без терміну в далекі провінциї, у чужу чужину. У него відобрали те, що він так горячо любив: єго дорогу вітчину, єї степи, єї могили, єго рідне слово. Всего того не мав він ніколи може більше побачити. Саме те було страшне. Але крім сего були ще дальші кари. — відданє простим жовнїром до війска. Єго, що так любив волю, єго образованого чоловіка, що навик жити з людьми образованими, вкинули яко простого, рядового жовнїря в ряди вїйска. Третя кара — заборонили єму писати, четверта, заборонили малювати — отже мовби відобрали в него лїпшу частину єго житя. Єму, ґенїєви, писанє і малюванє се було потребою єго душі, без котрої она всихає мов квітка без дощу, гине мов риба без води… Так став Шевченко мучеником за любов до своєї вітчини, до своєго народа.
Він найшов ся нараз без всякого праваї се не був вже від того дня поет, маляр-академік а був простий полїтичний проступник,
