-
52
-
Нераз постелю омочу,
Перелічу і дні і літа...
Отті думи мучать ще гірше его душу, заснути не може, тому
Благаю Бога, щоб сьвітало;
Мов волї, сонця - сьвіту жду...
Цьвіркун замовкне; "зорю" бють*)
Благаю Бога щоб смеркало!
Бо на позорище ведуть
Старого дурня муштрувати.
І так іде день за днем. Тяжку-тяженьку муку переходив Тарас з муштрою - до неї не було в него зовсім здібности ані охоти. На лихо командир роти Богомолов був чоловік вельми строгий - він не вагував ся навіть Тарасови загрозити різками, коли не буде добре поводити ся. Згадує сам Тарас про те муштрованє:,,Тремтить було, серце, аж замирає, а я мащу собі вуси, одягаю ся в мундур, і стаю перед лице командиря, а лице в него з хмелю червоне. Здам іспит з муштри і на сам кінець вислухаю, як бравий салдат повинен поводити ся. Тепер (се каже в 10 літ пізніше) сьміх тай годї, бо я вже призвичаїв ся - ______________________________________
- ) барабанять щоби вставати.
