- 53 -
а тоді було не до сьміху. Тоді я мусів похоронити у собі всяке людське почуте, та мовчки, не червоніючи ні біліючи слухати моральне научуванє з уст грабіжників і кровопійників"... Про товаришів з казарми годі і згадувати - се були поганці всякого рода за всїлякі злочини позганяні. Офіцири приймали єго як осьвіченого чоловіка між себе - тa i ce були пяниці всякого рода, що Тарас волів нераз вже казарми, як їх товариство. Вертає- у свою казарму, бє ся з своїми думами, та вижидає другого дня, щоб зачати таке саме житя. Прийде неділя, день випочинку.
Неначе злодій по-за валами
В неділю краду ся я в поле
Валами вийду понад Уралом
На степ широкий, мов на волю.
І болящеє, побите
Серце стрепенеть ся
Мов рибонька над водою;
Тихо усьміхнеть ся,
І полине голубкою
Понад чужим полем
І я ніби оживаю
На полї, на волї.
І на гору високую
Вихожу дивлю ся,
