- 58 -
не писали до него, бо не знали, де він діває ся.
Тож страшна нудьга обіймала его, що- і пробиває ся в его поезіях.
Мов за подушне оступили
Отсе мене на чужині
Нудьга і осінь... Боже милий,
Деж заховати ся менї
Що діяти? Уже й гуляю
По тім Аралу, і пишу,
Віршую - нищечком грішу,
Бог зна колишнії случаї
В душі своїй перебираю
Та списую, щоб та печаль
Не перлась як той москаль
В самотню душу... Лютий злодій
Впираєсь таки, тай годі!
Навіть офіцери, під зиму вибрали ся у Оренбург. Шевченко остав ся між уральськими козаками, люд.ми темними. Не було з ким і поговорити - ні звідки звістки, мов всї забули, розпука імає ся его.
Неначе лютая змія
Розтоптана в степу здихає
Заходу сонця дожидає
Оттак то я тепер терплю
Та смерть із степу виглядаю.
