- 63 -
вопетровску кріпость. Місцевість ся була в далекім кутку в Азиї, на схід моря Каспійского, в краю на пів-дикого народу Кірґізів, що з своїми отарами переходять тії пустарі. Сей нарід намагалась підбити московська Держава, а що они підбиті часто ворохобили ся, уряд збудував над морем кріпость, де мало стояти війско і пильнувати, щоби Кірґізи не творили ворохобнї. Край Кіргізів, се земля сумна, пуста, неврожайна, без сталих осель - се пустиня
сумна і нудна. В такій сумній землі, над морем на скалї построїли Новопетровску кріпость: навкруг нї дерева ні корчика, від осени до зими виє сумний, холодний вітер. Довкола нічо
ні дістати не мож, ні купити, ані людий - словом мов жива могила.
В тій кріпости перебувало з дві сотні салдатів з 29 офіцирів, та трохи крамарів - сумно та пусто, навіть не було перед ким стерегти кріпости, бо Кирґізи не наближали ся навіть туди. Одиноке заняте була лише муштра а розривкою лиш горівка та карти.
В оттаку могилу попав в жовтни 1850. Шевченко. Начальником сеї кріпости був полковник Маєвский, чоловік добрий та прихиль-
ний для Шевченка. Але щож мимо своєї прихильности не міг він в нічім полегшити Шевченкови, бо начальство з гори приказало Як
найбільше строго наглядати єго. Єго мали при-
