Перейти до вмісту

Сторінка:Баю-баю (1918).djvu/14

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
Гоп-гоп!

— Таточку, погопай! — просить Оксанка.

— Погопай! — додає й собі Бусик.

А Оксанка вже й осідлала татову ногу і підстрибує, на ній сидячи. Татко підкидає її на нозі і приговорює:

Гоп-гоп-гоп! Гу-ту-ту!
Вари кашу круту,
Підсипай молочка,
Погодуй козачка!

— І я хочу гопати! — каже Бусик і, аж крекче, лізе на друге татове коліно.

— От тепер вже пару запрягли! — сміється тато. — Куди ж поїдемо, до кого в гості?

— До котика! — просить Оксанка, бо вона над усе любить свого котика.

— То й поїдемо до котика. Тільки ж добре держіться, щоб не попадали, бо коні прудкі.

Сидить Василь на припічку,
Держить кота за ниточку.
Котик ротик ростулив
Та Василька укусив…
А дзусь, а дзусь, кошеня,
Не займай ти Василя.
 Ой, кіт лебедин
 Коло річки ходив,
 Черевички носив,
 Та не наськиї;
 А черкаськиї,
 Та не дорогиї —
 По два золотиї.
Пішов котик на торжок,
Купив собі кожушок,
Треба з кота зняти
Та дитинці дати.