Приносить до хати:
— Зміючко Оленко, одчини!
Оленка й одчинила; вона ввійшла у хату.
— Зміючко Оленко, натопи піч та спечи мені Телесика, а я гостей покличу та будемо гуляти.
Та й полетіла кликати гостей.
От Оленка натопила піч так, що аж каміння роспадається, а тоді й каже:
— Сідай, Телесику, на лопату!
А він каже: „Коли ж я не вмію, — як його сідати?“
— Та вже сідай! — каже Оленка.
Він і положив на лопату руку. „Так?“ каже.
— Та ні бо: сідай зовсім!
Він положив голову: „Отак може?“
— Та ні бо, ні! сідай увесь!
— А як же? хіба так? — та й положив ногу.
— Та ні бо, — каже Оленка, ні! не так!
— Ну, так покажи ж, — каже Телесик, — бо я не знаю як.
Вона й стала показувати, та тільки сіла, а він за лопату та й укинув її в піч і заслінкою піч затулив; а сам замкнув хату, виліз на превисоченного явора та й сидить.
Коли летить табун гусей. Телесик їх і просить:
— Гуси-гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята
Та понесіть до батенька,
А в батенька їсти й пити,
Ще й хороше походити!
„Сідай!“ та й ухопило його одно гусятко, принесло та й посадовило на причілку знадвору, а само ходить по двору, пасеться.
От сидить Телесик на причілку та й слухає, що в хаті робиться. А баба напекла пиріжків та виймає з печі й каже:
— Це тобі, діду, пиріжок, а це мені пиріжок!
А Телесик знадвору: „А мені?“
