Був собі журавель
Та журавочка,
Накосили сінця
Повні ясельця;
Наша казка гарна, нова,
Починаймо її знова;
Був собі журавель
Та журавочка…
— Ні, се знов та сама! Другу, другу! — закричали дітки.
— Слухайте другу.
Як був собі чоловік Тяжка,
На йому сіра сермяжка,
Шапочка капустяна,
Дашок соломляний,
Сірі бички мав,
На припічку запрягав.
Гов, тпру, до ярма!
Обернувся та и нема.
Чи єсть охота слухати.
Чи нема?
— Єсть, єсть!
— То буду казати знов.
Як був собі чоловік Тяжка.
На нім біла сермяжка.
На голові шапочка,
На спині латочка,
Чи хороша моя казочка?
— Ні, не хороша! — кажуть діти та аж руками махають. — Иншу!
— Нате вам иншу:
Був собі дід та баба,
А в їх була курочка ряба,
Та злізла на поличку,
Та знесла яєчко.
Мишка бігла,
Хвостиком зачепила —
Яєчко впало і розбилось.
Дід плаче, баба плаче,
А курочка кудкудаче:
