— Дівонько-голубенько, обчисть мене, обханюч мене, то я тобі у великій пригоді стану!
Дівчина відказала: „Оце не видала, буду руки каляти. Ніколи мені!“
От іде бабина дочка далі, коли стоїть криничка, така зарощена, та й каже:
— Дівонько-голубонько, обчисть мене, обханюч мене, я тобі у великій пригоді стану!
— Оце лиха година розносила вас з своїм чистінням! Мені треба йти скоренько, — сказала та дівчина та й пішла далі.
Ото іде поуз ту піч, а піч і каже:
— Дівонько-голубонько, обмаж мене, обханюч мене, я тобі у великій пригоді стану!
— Та нехай тебе лиха година маже, не я буду мазаться! — сказала бабина дочка і дуже розсердилась, і пішла далі.
Коли біжить собака — така погана, що гидко й зглянути, та:
— Дівонько-голубонько, обчисть мене, обханюч мене, я тобі у великій пригоді стану!
Дівчина поглянула та й каже:
— Оце справді не видала, така погана, а щоб я коло тебе руки каляла… І пішла бабина дочка далі, лаючи.
Ото зустрічає її та сама жінка, що дідова дочка у неї служила, та й каже:
— Здорова була, дівчино!
Дівчина відказала: „Доброго здоровя, тіточко!“
— Куди ти йдеш? — спиталася жінка.
А бабина дочка й каже:
— Та йду, тіточко, щоб де наняться.
А жінка каже: „Наймись у мене, дівчино!“
— Добре, тітко, — каже дівчина. — А яке ж у вас діло?
— Та в мене діло невелике, дочко, аби ти зуміла робити, — сказала жінка.
