На третій день посилає вже жінку. От вона погнала козу і ввечері стала до гонить додому, а дід вже стоїть на воротях в червоних чоботях, кийком підпіраєтьея, у кози питається;
„Кізочко, моя мила,
Кізочко, моя люба!
Чи ти пила, чи ти їла?“
— Ні, дідусю: не пила я й не їла;
Бігла через місточок —
Ухопила кленовий листочок;
Бігла через гребельку —
Ухопила водиці крапельку;
Тільки й пила, тільки й їла.
На четвертий день погнав він уже сам козу, і тільки надігнав над дорогу, а сам навпростець пішов, по-за городами, став на воротях у червоних чоботях, кийком підпірається, у кози питається:
„Кізочко, моя мила,
Кізочко, моя люба!
Чи ти пила, чи ти їла?“
— Ні, дідусю: не пила я й не їла;
Бігла через місточок —
Ухопила кленовий листочок;
Бігла через гребельку —
Ухопила водиці крапельку;
Тільки й пила, тільки й їла.
От тоді дід розсердився та й прогнав козу. Біжить коза, бачить — зайчикова хатка; вона туди та на піч — залізла та й сидить. Коли се прибіг зайчик… А вона, коза, сидить на печі та й каже:
Я коза-дереза,
Пів бока луплена,
За три копи куплена.
