Засни, мала дитино!
Ой, на кота воркота,
На дитину дрімота.
Котик буде воркотати,
Дитиночка буде спати.
Ой, кіт-воркіт
На віконечко скік!
А з віконця в хижку,
Піймав котик мишку,
Кинув у колиску.
Мишка буде грати,
Котик воркотати,
Дитя буде спати —
І щастячко мати.
Мама перестала співать. Бусик вже спав, а Оксаночка все гладила помаленьку свого котика і вже ледве прошепотіла:
— Ще:
Почала знов мама:
Ходить кіт по горі,
Носить сон в рукаві;
Всім діточкам продає,
Оксаночці так дає!
Кота-кота, коточок,
Поїв бабин медочок
Та ще й каже, що не я,
То бабине котеня.
Кота-кота котку,
Не ліз на колодку,
Бо забєш головку,
Та буде боліти,
Нічим завертіти.
Одна була хустина,
Як та павутина,
Та й ту діти взяли,
На ляльки подрали,
Ляльок наробили,
Куток засадили.
Ой ти, коте-коточок!
Не йди рано в садочок,
Не полохай галочок!
Нехай зівють віночок
Із рутоньки, із мятоньки,
З хрещатого барвіночку,
З запашного василечку.
Дітки вже обоє поснули. Мама встала, нахилилась над ними, перехрестила і одійшла, радісно усміхаючись.
