Котиться собі та й котиться, коли зустріва його ведмідь, такий здоровий! та й каже:
— Стій, коржику, я тебе хочу ззісти!
А коржик каже:
— Та ні, ведмедоньку-паноньку, не їж мене, ось я пісеньку заспіваю.
Та й почав:
Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
Я від баби втік,
Я від діда втік,
То й від тебе втечу!
Та швиденько й покотивсь й покотивсь.
Біжить, біжить, коли зустріва його лисичка, та й каже:
— А який хороший коржик! Треба його ззісти!
А коржик каже:
— Та не їж мене, лисичко-сестричко; я тобі пісеньку заспіваю.
— Ну, співай! послухаю. — Слуха лисичка, а сама вже й рота роззявила.
А коржик співа:
Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
Я від діда втік,
Я від баби втік…
Співа, а сам уже так і насторочився, щоб швиденько покотитися, втекти.
Лисичка бачить, що тоді не дожене, та й каже:
— От хороша пісенька! Я ще й зроду такої гарної не чула!.. Тільки знаєш, коржику, — я трошки не дочуваю, то йди мені близче заспівай, ось на язику в мене. Та вистромила язика, а коршик скочив на кінчик і співа.
Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
