Перейти до вмісту

Сторінка:Баю-баю (1918).djvu/68

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Вона й каже:

— Дарма, що я безхвоста, але я вмію коровода скакати.

— Як?

— А так. Тільки треба вам хвости позвязувати, — то й ви навчитесь.

— Ну, позвязуй!

Позвязувала їм хвости, а сама збігла на шпиль та звідтіля як гукне;

— Тікайте, бо йде вовчище-помелище!

Зайці як сунуть усіма сторонами, — так хвости й пообривали. З того часу і стали всі зайці куцими.


Лисичка.

Ой були ми в ліску
Та й піймали лиску —
Чорную та чубатую,
Хорошую та кудлатую.
Одкривайте ліску,
Бо веземо лиску
З-під гілля-коріння
На ваше подвірря.


Куничка.

Учора з вечера та порошенька впала,
А опів-нічки куночка по сніжку похожала.
К білому світу хортики на слід спали,
 На слід спали та куночку спіймали.
 Ой ти, чорна куночко, виляй-не-виляй,
 Хортикам шкурку свою оддавай.


Бабині курчата.

Захотіла баба та й забагатіти,
Посадила курочку, щоб вивела діти.
Встала рано бабусенька, іще й не світає,
Вже бабуся курчаточок на двір виганяє.
Ой, вигнала курчаточка на подвірря пасти,
Сама сіла над призьбою кужелину прясти.