Перейти до вмісту

Сторінка:Баю-баю (1918).djvu/82

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
Деркач.

Деркач кричить:
Дер-дер! Не вмер.

Дер-дер! Усю ніч протер.
Дер-дер! Виходив кущі — не вмер.
Дер-дер! Вилазив траву — потер.


Чижикове весілля.

Сірий чижик, дрібна птиця,
Задумав жениться.
Та… бідная головонька!.. —
Нікому журиться.

Сидить сумно на калині
Та й думку гадає…
Яку брати? кого звати?
У щигля питає.

Щиголь йому радить раду
Нелукаву, просту:
„Бери собі чечіточку —
Саме твого зросту:

Маленькая, дрібненькая,
Хороша на вроду;
Ще й з квіткою на головці,
Бо чесного роду.

На весілля всіх закличем;
Багатих і бідних,
І чубатих, і носатих,
І чужих, і рідних.

Соловейка попросимо
У старші бояре,
А в підстарші жайворонка —
Два як раз до пари.

Світилкою-носилкою
Візьмем коноплянку,
Моторненьку, чепурненьку
Голосну панянку.

Дружком буде деркач-крикач
Та грач на підмогу;
А свашкою-липашкою
Клич чайку небогу“.

Порадились, надумались,
Старостів послали.
І любенько та тихенько
Рушники побрали.

Вівчарики-гайдарики
Гостей наскликали.
А галочки-чубарочки
Їх любо вітали.

Юлка, сойка та їволга
Діжу замісили,
Та, піднявши її вгору,
По хаті носили.

Випивали по чарочці
Та сили кріпили,
А сороки з ластівками
Коровай ліпили.