вівчарик
| вівчарик |
|
|
Вівча́рик, ка, м. 1) Ум. от вівча́рь. 2) Род игры на свирели. 3) Бекас. Закигикала над ними чайка… висвистував вівчарик. Стор. I. 126.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Вівча́рик, ка, м. 1) Ум. от вівча́р. 2) Род игры на свирели. 3) Бекас. Закигикала над ними чайка… висвистував вівчарик. Стор. I. 126.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937
Вівча́рик, ка, м. 1) Ум. отъ вівча́рь. 2) Родъ игры на свирѣли. 3) Бекасъ. Закигикала над ними чайка.... висвистував вівчарик. Стор. I. 126.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924