Перейти до вмісту

Сторінка:Баю-баю (1918).djvu/96

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
Сердита пані.

Як була я молодою,
Грала в хрещика з весною
І між квітами росла,
Зеленіла і цвіла.

Добрі люде доглядали,
Шанували, поливали,
Щоб жила краса моя,
Щоб доладна була я.

Як великою вже стала,
Я сім плахт поначіпляла,
Довгі кісоньки взяла,
У віночок заплела.

І нема того обіда,
Чи у пана, чи у діда,
Щоб і я там не була,
І не їла, й не пила.

Тільки я сердита з роду:
Хто задивиться на вроду,
Чи сунеться цілувать, —
Буде сльози проливать.

 

 
Не вгадали ви? О то!

То ж цибуля — більш ніхто.


Барвінок.

Де ти, барвіночку, ріс,
Що такий красний виріс?
Ріс я в лісі при криниці,
При студенькій водиці,
Мене вода підходила,
Мене вона холодила.

***

Вчора була неділенька, ниньки понеділок, —
Найму собі косариків косити барвінок.
Кладіть, кладіть, косарики, кладіть на покоси,
А я буду що-неділі затикати коси.


Горох.

Ой гороше, гороше,
Сіяно тебе хороше:
При погожому дощику
І при ясному сонечку.