зміцнення в цьому пункті Російської держави. Літописець саме тому і вважав за потрібне внести звістку про цю подію у свій твір. Під 1514 роком коротко записано: «Поддался Смоленеск Москві»[1]. Ця подія звязана з переходом М. Глинського з Литви на бік Російської держави і наступною його спробою втекти назад в Литву. Відомо, що один з могутніх литовських бояр руського князівського походження Михайло Глинський, не примирившись із зазіханнями польської шляхти на необмежене панування в Литовському князівстві, повстав проти польського короля і великого литовського князя Сигізмунда І, маючи намір відторгнути від Речі Посполитої споконвічні руські землі. З цією метою він вступив у контакт з московським князем Василієм III Івановичем, який прагнув повернути в склад Російської держави руські землі, захоплені Литвою, і в першу чергу Смоленськ, що був ключем для оволодіння Білою Руссю. В результаті тривалої війни, що незабаром розпочалася, і двократних невдалих штурмів укріпленого міста, Смоленськ, нарешті, в 1514 році був взятий російськими військами. З населенням міста, що дуже потерпіло під час штурму, і з захисниками, що капітулювали Василій III повівся дуже гуманно, дозволив їм обрати собі російське або литовське підданство і обдарував грішми: ті, що прийняли російське підданство, одержали по два карбованці, а ті, що залишилися в литовському підданстві — по одному карбованцю. Свою лють, викликану втратою Смоленська, Сигізмунд І зігнав на своєму смоленському наміснику Сологубі, який після капітуляції міста повернувся до короля. Сологуба було звинувачено в зраді, над ним вчинили судову розправу, засудили до страти і відтяли голову[2]. Польща не змогла відновити попереднього становища, незважаючи на значні успіхи польського війська в битві під Оршею, що відбулася через місяць після падіння Смоленська. Поразка російського війська під Оршею була наслідком зради головного начальника російських військ М. Глинського, який у вирішальний момент залишив свій пост і втік до польського короля. На шляху до Мінська, де в той час перебував Сигізмунд І, Глинського було спіймано і повернено в Дорогобуж, де в той час перебував Василій III по дорозі в Москву. Звідти Глинського відправили в Москву, де його довгий час тримали в ув'язненні[3]. Однак, незважаючи на невдачу для російської армії під Оршею, все ж таки Смоленськ залишився за Росією. Втрата Польщею Смоленська була дуже важливою подією у взаємовідносинах між Польщею та Росією, яку літописець не міг обминути і вписав її у свій твір.
