ри вторгнулися на Поділля і Волинь, де нещадно грабували і забирали в полон українське населення[1].
В скупих звістках Львівського літопису і Острозького літописця про боротьбу польських феодалів за підпорядкування собі сусідньої Молдавії відбивається чималий інтерес обох літописців до молдавських справ і українсько-молдавських відносин. Ці звістки допомагають розкрити загарбницьку політику польських феодалів, які заради своїх особистих і класових інтересів зраджували справі спільної боротьби проти найлютіших ворогів українського, російського, польського і молдавського народів — турецько-татарських загарбників.
Природно, що обидва літописці найбільше уваги в своїх творах приділили визвольній боротьбі українського народу проти польсько-шляхетських загарбників та феодального гноблення.
Національно-визвольна і класова боротьба на всіх ступенях розвитку суспільства і у всіх народів на вирішальному етапі неминуче переходить у збройну боротьбу. На Україні в період феодалізму збройну боротьбу вели козаки і селянство, яке було головною і вирішальною силою у боротьбі проти соціального гноблення польських і українських феодалів-кріпосників та іноземного поневолення[2]. Обидва літописці широко висвітлюють роль у визвольній боротьбі українського козацтва, центром якого в XVI столітті стала Запорізька Січ, що відіграла прогресивну роль в історії українського народу[3]. Українське козацтво утворилося в основному за рахунок селянства та міської бідноти, що тікали в південні степи від феодального гноблення, і перетворилося в грізну військову силу. На Україні, як і в інших країнах, селяни, доведені експлуататорами до краю, залишали села, шукаючи кращих умов для життя. Однак війна не була єдиною галуззю діяльності козаків, як про це любили тверДити деякі дворянські та буржуазні історики, а вимушеним станом, бо «збіглі кріпаки прагнули тільки того, щоб вільно розвинути і зміцнити свої вже наявні умови існування»[4]. Будучи в основному військовою організацією, Запоріжжя одночасно було також своєрідним соціально-економічним явищем з елементами державності, суспільними станами, розвиненою господарською діяльністю і класовою боротьбою. Говорячи про козаків, К. Маркс зазначив, що з українських і російських втікачів на Подніпров'ї «утворилася християнська козацька республіка»[5]. Польський уряд в особі короля Сигізмунда І, який «за хо-
- ↑ История Молдавии, т. І, стор. 221; А. С. Петрушевич, Дополнения к сводной Галицко-русской летописи с 1600 по 1700 год. Львов, 1891, стор. 53 — 54.
- ↑ Тези про 300-річчя возз'єднання України з Росією, стор. 8.
- ↑ Там же, стор. 7.
- ↑ К. Маркс і Ф. Енгельс, Твори, т. 3, стор. 73.
- ↑ К. Маркс, Хронологические виписки. — Архив Маркса и Энгельса, т. VIII , стор. 154.
