„Гуґо буде задоволений з твого письма“ — сказав, подаючи лист ректорови. Сей прочитав:
|
Ласкавий Пане! Прошу звільнити Гуґона від чиншу на пів року, буду дуже »вдьачний«. Прошу »приньати« слова »поважаньа» Седрик Фонтлєрой. |
„Боюся, що є там багато похибок“ — сказав хлопчик. Прошу дідуня поправити .
Ґраф узяв перо до руки, перечеркнув хибно написані слова, написав на горі правильною правописю, відтак сказав до Седрика:
„Можеш узяти инший листок паперу і переписати, коли маєш охоту“.
Хлопчик узявся в сю мить за діло і по хвилі був готовий лист до пана Нюїка, написаний уже поправно. Седрик подав його ректорови. Сей старанно сховав його до кишені і вийшов із замку з утіхою й надією, що за впливом сеї дитини настануть ліпші часи для бідних дооколочних мешканців. Молодий наслідник зачинав свою діяльність на новім становищи ділом милосердя.
Седрик відпровадив ввічливо ректора до дверий кімнати, відтак вернув до діда і спитав:
„Чи не мігби я тепер піти до Любунці? Вона там певно чекає на мене“.
Ґраф мовчав хвильку і не відповідаючи на питаннє хлопця, сказав:
„Задзвони на Тому, він заведе тебе до стайні, а побачиш там щось цікаве“.
„Може вже завтра піду до стайні — відповів хлопчик, легко зарумянівшись. Волю зараз таки піти до Любунці; вона там від рана чекає на мене“.
„Но, то добре“ — замуркотів ґраф, стягаючи брови. — „Задзвони й кажи запрягти до повоза.
