нув волосє з чола Седрика, мов би хотів ліпше приглянутися йому, в кінци відійшов і потягнув за дзвінок. Війшов слуга.
„Віднесіть майльорда до ліжка“ — сказав мягким, зворушеним голосом.
По виїзді Седрика з Ню-Йорку, знаний нам корінний купець, чесний пан Гобз, переконавшися, що цілий великий Атлянтийський океан відділює його від малого приятеля, почувався нараз дивно осамотненим.
Пан Гобз не був світовим чоловіком, не мав відповідного виховання, а навіть, коли вже маємо сказати правду, він не мав ніякої освіти. Від найраншої молодости, доробляючися хліба в торговлі, не ходив до школи, нічого не читав, крім дневників, не відзначався ані дотепом, ані ніякими иншими прикметами, вів самітне життє, не мав приятелів, близших знакомих і ніяких розривок.
Припадково пізнався пан Гобз із Седриком, і привязався до нього цілим серцем, бо кождий, хто лише пізнав сю дитину, мусів полюбити її. Пан Гобз не відзначався біглістю в рахунках і часто натрудився чимало, заки додав без помилки всі числа у своїх рахункових книгах. Седрик мав до всього великі здібности, а рахунки незвичайно любив і нераз помагав купцеви в його скучних додаваннях. А що любив при тім розмову про політику, тому слухав цікаво, як купець розмовляв про президента, про справи краю, не пе-
