Сторінка:Берченко Є.В. Настінне малювання українських хат та господарських будівель при них. Зошит 1. Дніпропетровщина (1930).djvu/16

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


(недорідні роки) в Петриківці цілі родини працювали коло цього малювання і багато відвозили його на сусідню врожайну Полтавщину, де обмінювали на борошно. Отже, у великому селі Петриківці (25000 ж.), з його жвавими базарами й велелюдним річним ярмарком, настінне мальовання, що було тут 15 років тому, тепер остаточно поступилося місцем для ще приступнішої форми — мальовання на папері, що його може мати кожен, хто забажав ним прикрасити спою піч. І справді, па роботу петриківських селянок доводилося направляти в селах за ЗО — 40 верстов під Петриківки.

Поряд сіл, де мальопанпя дуже поширене, можна тепер знайти й такі, де ця форма творчости народньої вже геть зникла; там мальовання витиснули фабричпі вироби. Це бачимо по тих селах, що лежать близько міст. Села ції, колись багаті на мальовання, ледве пам’ятають за них тепер, і тільки зрідка можна знайти в них відгуки колишнього малярства на стінах усередині хижок, повіток — нежилих будівель, де даються вже не цілі композиції, й окремі мотиви, без жадного композиційного зв’язку, нашвидку зроблені, бідні на барви.

Є кілька сіл, де мальовання перебупає н процесі запинання, і в них ми можемо спостерігати, як саме отой процес одбувається: мальовання виводиться спершу в центрі села, в осередку, де живуть заможніші люди, що частіш бувають у місті, де вони купують міські фабричні вироби; довше задержується мальовання по сільських окраїнах, де живе бідніша частина людности — ці мусять удовольнитися продуктами власної творчости, щоб окрасити своє житло; та поволі мальовання і в них заникає, найдовше затримуючись аж у краї села, у тій його частині, що знана під назвою «кут» і що часто й територіально буває відірвана від решти села (Покровське, Олексіївна, Шолохове).

Часом мальовання швидше завішає тоді, коли майстрині - виконавці, що їхня умілість, зацікавлюючи, підживляла любов до малювання, покидають рідне село: або йдуть на виробництво до міста, абож виходять заміж у сусідні села.

Мальовання дуже поширене в тих селаї, де традиційна старовини взагалі задержується довше, де співають іще старовинних пісень, давні звичаї збереглися, національні вбрання задержалися в найбільшій своїй чистоті. З таких сіл найвизначніші: село