Сторінка:Берченко Є.В. Настінне малювання українських хат та господарських будівель при них. Зошит 1. Дніпропетровщина (1930).djvu/23

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


Настінне мальовання, вигнане з хати, тулиться в коморах у цім селі, що ще так недавно багате було на мальовання[1], але тепер переживав процес вимирання їх, даючи дослідникові змогу спостерігати, як одбувається цей процес у характеристичних його виявах.


VI. Мальованим, що облямовує вікна та двері.

В усіх досліджених селах дуже поширене мальованим, що облямовує вікна та двері. Його можна бачити не тільки на внутрішніх стінах хати та інших будівель, але зчаста, як згадувано вже, і па надвірніх. Стіна навколо вікон та дверей — то прегарне поле для мальовання, а рямка уможливлює нові композиції, і селянка-художниця розв’язує іноді в цім малюванні проблему композиції З дивовижною сміливістю й викінченістю. Як відомо, на Україні віддавна прикрашувано двері й вікна, їх обвішувано часом килимами, і мало не в кожній хаті їх обвішували й обвішують вишиваними рушниками; українці звикли бачити двері і вікна своєї хати в барвистім облямований Килими мало не повиводилися з щоденного вжитку, рушники теж починають виводитися, до послуг лишаються фарби, адже дати мальовання куди швидше й дешевше, ніж вишити рушник.

Зв’язок настунпости поміж старовиннішим способом орнаментувати вікна й двері своєї хати та сьогочасним, поміж вишиваними рушниками та мальованням, — цей зв’язок чи не найвиразніше ми бачимо на тім мальованці, що композиційно імітує вишиваний рушник. Його дають тільки на стінах усередині хати, інколи над дверима, але частіше над вікнами, як і полотняні рушники, частіше вітають над вікнами, ніж над дверима. Композиція цього мальовання відтворює композицію пізніших вишиваних рушників, а саме тих, що й тепер ще мають їх селяни, часто сховані у скринях. Це рушники з кінця XIX і початку XX ст. (та6л. XV).

Найрізноманітніші композицією рушники з села Петриківки. Вони, як і все мальовання цього села, — не на самім ґрунті стіни

  1. «Вѣстникъ Екатеринославскаго земства», 1904 г. №№ 2, 3. Стаття Д. І. Яворницького: «Къ исторіи нашего края», стор. 58.