а на папері[1], що йому надають форми й розміру полотняного рушника. Композиція їх, як і композиція пізніших вишиваних рушників, сходить в основному на таке:
Орнамент одного краю «мальовання - рушника» — це докладне повторення другої його половини. Долішній берег рушникові порізаний великими зубцями на зразок зубців мережива. Часом краї ні размальовують під торочки.
Поле над зубцями розмальовують рослинним орнаментом. Композиція його сходить на дві основні схеми:
1) Цілий орнамент дають поземними смугами — ширшими або вужчими; смуги розміщуються одна понад одною, заповнюючи тільки долішні кінці і залишаючи середню частину незаповненою.
2) Долішнім берегом ідуть ті самі орнаментальні поземі смуги; найчастіш ці смуги дають як зв’язаний орнамент; а поле над смугами орнаментують або самим тільки буйним мотивом (табл. XXXII, мал. 3), абож посередині дають більший мотив, а по краях симетрично повторюють дрібний; у дальшому розвитку цієї композиційної схеми дрібний мотив симетрично повторюють пе тільки внизу, а й угорі, над осереднім мотивом. За такої композиції мальованням укривають не тільки долішні береги, але й увесь або мало не ввесь рушник: унизу — орнаментальні смуги, над ними поле, розглядане як прямокутник, заповнюють з централізованим орнаментом. В усіх випадках вісь симетрії орнаменту зорієнтована на вісь симетрії простої долішнього берега.
Мальовання на папері має тло паперу біле, що дає змогу, малюючи, користувати з усієї налети.
Мальовання під рушник, дане на ґрунті стіни, має барвне тло, що й визначає добір фарб орнаменту.
З інших композицій мальовання, що облямовує вікна та двері, подибуємо:
1) Мальовання на подобу гірлянди, що стяжкою облямовує вікно або двері з 3-х боків, іноді з усіх 4-х боків. Ця схема безконечного орнаменту дуже поширена пе то на стінах усередині хати,
- ↑ Паперу на це мальовання беруть дуже тонкого, цигаркового, тим часом як мотиви для наліплювання дають на звичайному писальному, грубшому папері.
