Ця сторінка вичитана
XI.
Скажи мені казку, мій смутку багатий,
Таку лелієву, як серце дитини,
Солодку, сонливу як пахощі мяти,
Роскішну, як лоно перлове дівчини.
Скажи мені казку, як скука приблудить
І в вікна хатини застука, засвище,
В ночі, як дитина боїться, марудить
І тулить головку до мами все блище.
Як в полі завиє хуртовина пізна
І листям кидає під хмари осінні
І кружить німа, невмолима, залізна,
Неначе бичі людських пристрастий змінні.
Про зелень, про легіт, про цвіти, про весну
Про друга коханого — вірну дівчину,
Скажи мені повість таємну, чудесну,
Скажи мені казку, єдиний мій сину!…
