Сторінка:Богдан-Ігор Антонич. Зелена Євангелія. (1938).djvu/17

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Два серця

 У вечір, в обрії, у спів
 підем обнявшись перед себе.
 Мов черепицю із дахів,
 зриває вітер зорі з неба.

 І відділившись від юрби,
 загорнемося в хутро ночі.
 Хай два серця — два голуби
 співзвучно й тужно затріпочуть.

3. квітня 1935.

Тернина

 Немов метелик полумяний,
 на кущ тернини сонце сіло.
 У твої очі синьотьмяні
 дивлюсь надхненно і несміло.

 Коли нас ніч розділить сонних,
 серця забються в нас окремо,
 щербатий місяць снами томить,
 чарує мертво і зелено.
 Та не лякайся моя люба,
 спокійно тої жди хвилини,
 коли коханням день окрилить,
 коли весна на кущ тернини
 метелик сонця знов пришпилить.

29. березня 1935.

17