Сторінка:Богдан-Ігор Антонич. Зелена Євангелія. (1938).djvu/18

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Підкови

 На сто возах весна приїде,
 мов луки, вигнуться смички.
 Крізь сито дощ весінній цідить
 і дяк запалює свічки.

 Та їхать ми ще не готові
 й баси нам нетерпляче тнуть.
 Хай, люба, місяць на підкови
 нам ковалі перекують.

9. березня 1935.


Барвінкова щирість

 Кохай мене звичайно й просто
 так, як кохають всі дівчата.
 Коли проходиш білим мостом
 зоря в твоє волосся впята.

 Так палко вміють цілувати
 лиш ті, що перший раз цілують.
 В тремтінні слів твоїх крилатих
 я барвінкову щирість чую.

9. квітня 1935.

18