Цю сторінку схвалено
МОЛИТВА ЗА ДУШІ ТОПІЛЬНИЦЬ
Ми — зводники дівчат, коханці пєремовні,
ми, що любок міняли, мов квітчасті мушлі,
за тих, що нас поїли дурманом любовним,
за наших жертв молімось нещасливі душі!
На дні слизький і мокрий місяць — шлюбний перстень
і сонце тут холодне, мов загаслий камінь.
Танечниці підводні, наші давні сестри,
дельфінів обіймають мертвими руками.
О, Ти, що стелиш море зорями і мохом,
у небо не бери дівчат з цвітучих мушель,
зішли найбільшу ласку — забуття усього,
в коралі заміни топільниць білі душі!
17. грудня 1935.
50
