Перейти до вмісту

Сторінка:Богдан-Ігор Антонич. Зелена Євангелія. (1938).djvu/9

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ЕПІЧНИЙ ВЕЧІР

 

Під прапором мідянолистих буків,
де сонце покотилось вогняним тарелем,
засмаглі хлопці, мов джмелі, на луках
гудуть і вибухає пил з рудих цегелень.

На бурунах трави, в зеленім димі
колишуться корови, мов тяжкі колоди
і зорі в зорі дзвонять понад ними
й шумлять під ними буйно життєтворчі води.

Той струм, що з сонних квітів синім димом
проходить в стиглість ядер, спрагу росту будить,
насіння кільчиться, упавши в плідну вогкість.
Мужчини волохаті палять темним оком
дівок широкобедрих, смаглих, повногрудих.
Горбатий янгол лісу манить теплим мохом.

Завиті у пергамен неба зодіяки
ввижаються нам в свастиках щоночі
і мрії наших вір горять стожарним маком.

І з зір загаслих іскри осявають очі,
червоні півні синій місяць кличуть —
це буревій краси, прапервнів громовиця!

Так родяться реліґії й суспільний лад.
Боги й звірня. Громада до громади.
Епічний вечір починає владу
і синій, вічний стяг лопоче таємниче.

Усоте прославляю буйноту життя!

27. жовтня 1935.

10