ЕПІЧНИЙ ВЕЧІР
Під прапором мідянолистих буків,
де сонце покотилось вогняним тарелем,
засмаглі хлопці, мов джмелі, на луках
гудуть і вибухає пил з рудих цегелень.
На бурунах трави, в зеленім димі
колишуться корови, мов тяжкі колоди
і зорі в зорі дзвонять понад ними
й шумлять під ними буйно життєтворчі води.
Той струм, що з сонних квітів синім димом
проходить в стиглість ядер, спрагу росту будить,
насіння кільчиться, упавши в плідну вогкість.
Мужчини волохаті палять темним оком
дівок широкобедрих, смаглих, повногрудих.
Горбатий янгол лісу манить теплим мохом.
Завиті у пергамен неба зодіяки
ввижаються нам в свастиках щоночі
і мрії наших вір горять стожарним маком.
І з зір загаслих іскри осявають очі,
червоні півні синій місяць кличуть —
це буревій краси, прапервнів громовиця!
Так родяться реліґії й суспільний лад.
Боги й звірня. Громада до громади.
Епічний вечір починає владу
і синій, вічний стяг лопоче таємниче.
Усоте прославляю буйноту життя!
27. жовтня 1935.
10
