Сторінка:Богдан-Ігор Антонич. Книга Лева (1936).djvu/15

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


СКАРГА ТЕРНУ


Затихло. Птахи більше листя не колишуть
і порохно у темряві, мов погляд смерти,
свердлить холодним світлом мрячні нетрі лісу,
як око в дно життя задивлене уперто.


Краплина крови з рани ночі — це калини
маленька ягода між листям червоніє.
Мій брате оленю, обидва ми із глини,
та ти життя від мене краще розумієш!


Усе, що знаєм: більше зір, як маку зерен,
вузли життя, немов вузли пташиних льотів.
Щоночі скаржиться рослинним болем терен,
що мусів він колись чоло Христа колоти.

14