Поки черва і цвіль не сточать тіла миршавеньку грудку,
у вічнім колі пристрастей, у вічній тіні пальми смутку,
бючись за мясо, золото і владу, у хвилині кожній
за розкоші шматок віддати все готові, нужд вельможі,
несем свої дешеві лаври і свій розум нестатечний.
Кудою поверну небачний крок, там небезпеки прірви,
лиш Ти один мене з зубів Нічого, з кігтів долі вирвеш!
Коли при мені станеш Ти — у ямі левів я безпечний.«
