Сторінка:Богдан-Ігор Антонич. Ротації. (1938).djvu/17

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Концерт з Меркурія

 Як віко скриню, ніч прикрила муравлисько міста,
 в долинах забуття ростуть гіркі мигдалі сну.
 На голови міщан злітають зорі, наче листя,
 у скорчах болю і багатства людський вир заснув.

 Бурян дахів, співуче зілля, мідний кущ — антени.
 На ніч сплітаються коханці, мов гарячий хміль.
 Червоні раки лямп повзуть по меблях і по стінах,
 холоне тіло в сні, душа гниє й сріблиться цвіль.

 Руда коханка в теплім ліжку і зоря в портфелі,
 старі перини, мокрі рожі і черва з книжок.
 В радіостації надхненний спікер накладає
 на ночі грамофон холодний місяця кружок.

20. травня 1935.

16