Сторінка:Богдан-Ігор Антонич. Ротації. (1938).djvu/18

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Мертві авта

 Мов кусні зір розбитих, сплять на цвинтарях машин завмерлі авта,
 червоне квіття цвілі міряє застиглі в мідь роки й хвилини
 і лиш незнане соняшне ядро колишеться, як вічна правда,
 що теж незнана й теж для нас невловна, наче синій дух бензини.

 Буває, що мерців з металю люди, мов шакали, в сні тривожать
 і крам своїх жадоб і спраг і нужд, мов на базарі, розкладають
 і мертві тулуби у синяві ночей стають за грішні ложа
 бездомних любощів кривляк і шлюх, що зорі зла в них чад вливають.

 Як ми копаєм кості ящурів під скелями віків забутих,
 колись копатимуть на цвинтарях міст наших кості металеві.
 Дівчата з квіттям без наймення, пальми родять хліб, зелена рутт
 й нові міста із площами з блакиті ,де качаються жар-леви.
 Та тіні неспокійні, привиди невтишні з-під землі стають,
 з-під площ, з-під трав.

 Метрополю,
 долонями червоних мурів упокій крилаті душі авт!

5. листопада 1935.

17