Цю сторінку схвалено
НАД КНИЖКОЮ ПОЕЗІЙ
Люблю нераз вертатись до старого табурету,
де кілька книжечок лежить завинених в газету
Коли зза неба виринає ніч назустріч дневі,
мов спомин, випливають із полиць слова вишневі.
Слова, що пахнуть житом, сіном, соняшними днями,
надихані землею та навіяні вітрами.
Слова, що вимріяні у безсонні, довгі ночі,
коли стріла надхнення вбита в серце їддю точить
Зникають речі, розвіваються довкола стіни.
Тремчу над книжкою у вічности холодній тіні.
58
