зували в листопаді 1918 р. в Тернополі "Український Театр". В театрі виступали Рубчак, Юрчакова, Теодосія Бенцаль, Т. Демчук, Януарій Бортник, Себастіян Зубрицький, Адам Герасимович та інші. Театр цей перетворився в березні 1919 р. у товариство акторів під назвою "Новий Львівський Театр" під художнім керівництвом Амврозія Бучми. Бенцаль був у цьому театрі черговим режисером. "Але це все не тривало довго, — пише Олена Бенцаль-Карп'як, — бо як Галицька Армія пішла за Збруч на Східню Україну, то й театр виїхав спершу до Кам’янця Подільського. Згодом злучився з театром Миколи Садовського і як філія цього театру переїхав у серпні 1919 р. до Проскурова. При кінці вересня 1919 р. театр виїхав до Вінниці. В ході подій, які у той час швидко мінялися, театр опинявся раз під денікінцями, то знов під більшовиками. Після різних перипетій театр добився до частин Галицької Армії під Літином, яка, не маючи іншого виходу, здала зброю полякам. Поляки інтернували всіх військовиків, в тому числі і наш теарт. Вони вивезли нас з Проскурова до Львова. Визначні наші громадяни Львова робили старання перед польською адміністраційною владою про наше звільнення, яке незабаром було здійснене. "На просьбу громадянства організував Бенцаль з д-ром Григорієм Ничкою в 1924 р. у Львові "Незалежний Театр". Бендаль був його художнім керівником аж до приізду до Львова О. Загарова. Загаров ставив клясичні п'єси, Стадник оперу, а Бенцаль побутовий репертуар. Ще у 1922 р. запросили наші земляки Бенцаля до Нью-Йорку на режисера українського театру, але тому, що Загаров зажадав забагато грошей, справа розбилася."
В 1929 р. розпочав своє існування у Станиславові театр ім. Івана Тобілевича, у якому Бенцаль, побіч Блавацького, був режисером. Популярність театру зросталаз кожним днем. У ньому зібралися найкращі актори, які раніше працювали у Стадника та в інших мандірвних театрах. В 1930-их роках охопила Польщу економічна криза, в тому числі і Західню Україну, де вона набула гострих форм. Відчувалася фінансова скрута. В додатку настали ферменти серед акторів. Одні були прихильниками" Бенцаля, а інші Блавацького. Все це призвело до того, що в 1932 р. трупа розпалася. Блавацький з деякими акторами створив новий театр "Заграву", а група акторів, що залишилися з Бенцалем, продовжувала працювати в театрі ім. I. Тобілевича. Оба театри далі давали вистави, чесно змагалися між собою. Не зважаючи на переслідування польської поліції, а
