Граф (хоче її обняти). Чарівне створіння!
Сюзана (випручавшись). Онде йдуть!
Граф (на бік). Вона моя. (Утікає).
Сюзана. Ходім швидше розказати про це пані.
Фіґаро. Сюзано! Сюзано! Куди ти біжиш так прудко після розмови з його вельможністю?
Сюзана. Тепер позивайся, як хочеш. Ти вже виграв процес (утікає)
Фіґаро (йде за нею). Ах, але скажи…
Граф (вертається). „Ти вже виґрав процес“! Я вскочив у добру пасту! А, мої милі нахаби! Я вас покараю так добре… Добрий присуд, дуже справедливий… але якщо він заплатить дуеньї… чим? Якщо заплатить… Е-е! Чи не маю я бравого Антоніо, котрого шляхетна гордота гребує Фіґаро, як невідому людину? Потураючи цій манії… Чому б ні? На широкому полі інтриґи треба вміти все обробляти, навіть пишання дурня (кличе). Анто… (бачить, що йдуть Марселіна і інші, виходить).
Марселіна (до Брідуазона). Добродію, вислухайте мою справу.
Брідуазон (в суддівському убранні, трохи заїкається). Ну, поговорім про ню словесно.
Бартольо. Це обіцянка шлюбу.
Марселіна. З додатком грошової позики.
