Річ у тому, що протягом усіх шістдесятих років Бомарше провадив чимало більш-менш вигідних комерційних і промислових підприємств спільно з Парі-Дюверне, при чому близькі особисті відносини між обома спільниками дозволяли їм не дуже цікавитись звітністю і відкладати на цілі роки остаточне з'ясування складної взаємної заборгованости. Улітку 1770 року Парі-Дюверне вмер; і хоч смерть вісімдесятшестилітнього діда не мала в собі нічого несподіваного, Бомарше не встиг таки зліквідувати заздалегідь свої грошові рахунки з ним: спадкоємець фінансиста, його унук-небіж граф де-Ля-Бляш, тримав свого старого родича останніми місяцями його життя майже під домашнім арештом, опасуючись, щоб він не зміг передати своєму спільникові будь-яких грошей, в наслідок, Бомарше мусів наприкінці 1770 р. заложити позов на графа де-Ля-Бляша, на 15.000 ліврів, на підставі сумнівних з формального погляду документів. Почався тривалий і надзвичайно складний процес.
Бомарше вже має в цей час і чималі гроші і численні зв'язки при дворі; але з графом де-Ля-Бляшем, спадкоємцем мільйонера, йому важко змагатися в обох цих напрямах; а граф, що протягом багатьох років скоса дивився на дружбу Бомарше з Парі-Дюверне і, особливо, з іншими родичами банкіра (цебто з конкурентами щодо спадщини), твердо наважився використати всі леґальні й нелеґальні можливості, щоб не заплатити Бомарше ані шеляга. Проте, Бомарше виграє процес у першій інстанції (1772); але граф апелює до суду Паризького парляменту[1] і систематично підкуповує всіх юристів, що через руки їх повинна пройти справа. До всіх цих лих, Бомарше на весні 1773 р. підпадає — саме підчас розгляду справи — під адміністративний арешт, наслідком приватної сварки з своїм колишнім близьким приятелем герцогом де-Шоном, на романтичному ґрунті (не помирилися за одну актрису). Йому дозволяють раз на день покидати в'язницю на кілька годин, для ділових візит та нарад, поєднаних з процесом, а втім, він дуже зв'язаний у своїх діях.
- ↑ Парляменти були в дореволюційній Франції місцевими судовими установами, що виковували, в числі інших функцій, обов'язки касаційного суду і мали відносну незалежність від королівського абсолютизму.
