Граф (на бік). Ах, яка наука! (Дивлячись на графиню, що зістала остовпіла). І ви теж, ви показуєтє здивовання?.. Але може вона там не сама (увіходить).
Графиня (сидить). Сюзано!
Сюзана (підбігає до неї). Оправтесь, пані, він далеко, він вискочив…
Графиня. Ах, Сюзон, я вмираю!
Граф (виходить з кабінету засоромлений; по довгій мовчанці). Нема нікого, і цим разом я помилився. — Пані… Ви добре граєте комедію.
Сюзана (весело). А я, ваша вельможність? (Графиня держить хустку на вустах, щоб заспокоїтись і не говорить).
Граф (приближуючись). Що ж це, пані? Ви жартували?
Графиня (трохи спокійніше). А чому б ні, пане?
Граф. Який страшний жарт! І ради чого, прошу вас?..
Графиня. Ваші безумства чи заслуговують милосердя?
Граф. Назвати безумством те, що належить до чести!
Графиня (поволі набираючи впевненого тону). Чи я поєдналася з вами на те, щоб довіку бути засудженою на занедбання та на ревнивість, що тільки ви сами важитесь погодити?
