Сторінка:Бомарше П'єр. Шалений день або одружіння Фіґаро. (Харків, 1930).djvu/88

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Граф. Ви про його знали?

Графиня. Це той навісний Фіґаро…

Граф. То він?..

Графиня …доручив його Базілеві.

Граф. А той сказав мені, що дістав його від селянина. О, невірний шантажист, гострий на два боки! Ти ж і заплатиш за всіх!

Графиня. Ви просите для себе вибачення, а відмовляєте його іншим. От які чоловіки! Ах, якби я коли згодилась пробачити, вважаючи на помилку, що до неї довів вас той лист, я вимагала б, щоб амнестія була загальна.

Граф. Ну, то від щирого серця, графине. Але як виправити помилку таку принизну?

Графиня (встає). Вона була такою для обох.

Граф. Ні, скажіть, що для мене одного. — Але я й тепер ще не зрозумів, як женщини хутко й вірно беруть тон, відповідний до обставин. Ви червоніли, ви плакали, ваше обличчя було змінене… Далебі, воно ще й тепер таке.

Графиня (силкуючись усміхнутись). Я червоніла… від образи за ваші підозріння. Але мужчини хіба такі делікатні, щоб відрізнити обурення ображеної чесної душі від за́сорому, що настає від заслуженого звинувачення.

Граф (усміхаючись). А що ж той неодягнений паж, у куртці, майже голий?..

Графиня (показує на Сюзану). Ви його бачите перед собою. Чи вам не подобається знайти краще такого, ніж іншого? Взагалі вам не прикро зустрічати цього.