торія оейкумени була заселена дуже густо на всьому своєму просторі принаймні від доби енеоліту (коли формувалися осілі форми життя).
Отже, розселюватися «пранародам» попросту було нікуди; всяке просування за межі своєї території з' метою засвоєння нових земель неминуче стикалося з відчайдушним опором місцевого населення і в кожному разі було надто утруднено. Але якщо в окремих випадках воно і здійснювалося реально, то переселенці знаходили на нових землях тубільне населення, що, само собою зрозуміло, теж належало до якогось етнічного масиву і мало свою мову, і змушені були так чи інакше вступати з ним у безпосередні і тісні стосунки.
Наслідки цієї взаємодії могли бути різними — відплив старого населення кудись в іншу країну (де воно знову-таки вступало в контакт з місцевими жителями), знищення старого населення, але найчастіше — співіснування на одній території зайд і тубільців, їх етнічне злиття,.що супроводжувалося мовною асиміляцією. Так чи інакше, наслідком було зникнення однієї мови і збереження іншої, може, в подекуди зміненому вигляді.
Отже, виникла потреба доповнити класичний індоєвропеїзм так званою теорією субстрату, суть якої полягає у визнанні, що списком відомих лінгвістам «прамов» не вичерпується лінгвістична характеристика минулих епох, що поряд з тими мовами, які вижили, існували й такі, що залишилися лише у вигляді субстратних явищ у складі інших мов. Цим самим індоєвропеїзму як історичній схемі наносився смертельний удар.
Характерні приклади можемо взяти в достатній кількості з тих періодів, які добре освітлені історичними джерелами. Так, в період формування болгарського народу, в VII ст. н. е. на Балканський півострів вторглася тюркська болгарська орда Аспаруха, яка застала там переважно слов’янське населення, а також залишки романізованих фракійців. Наслідком цього вторгнення було етнічне злиття зайд з місцевим населенням, їх мовна асиміляція і формування болгарського народу з властивою йому мовою слов’янського типу. Але ім’я своє новоутворений народ дістав від зайд — болгарів, незважаючи на те, що етнічно вони розчинилися в слов’янській стихії.
Протилежний наслідок мало вторгнення мадьярів у Карпатську котловину в X ст. І в цьому випадку переселенці застали в районі оселення місцеві племена (переважно слов’янські), з якими змішалися і етнічно консолідувалися, але тут результатом була мовна асиміляція місцевого населення і формування угорського народу з притаманною йому мовою угро-фінської системи. Слов’янська мова аборигенів зазнала асиміляції, хоча й відклала в сучасній мадьярській мові досить помітний субстратний шар.
Теорія субстрату не вносить принципових змін у схему виникнення споріднених мов шляхом розпаду прамов, але докорінно змінює уявлення
