Перейти до вмісту

Сторінка:Будзиновський В. Пригоди запорожців (Краків, 1941).djvu/152

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

підуть до курдів відбивати коня, бо і ти не підеш…

— Не піду? Зараз іду!

— Не підеш, бо кінь вже тут, у твоїй стайні. Ті твої гості, яких ти кажеш вигнати, відбили коня й привели сюди.

— Що ти плетеш?! — крикнув бей, позираючи блудним зором то на Шамая, то на Сивенького.

— Кінь у твоїй стайні — потвердив Сивенький.

Бей як не стрибне поміж своїх гостей, так що Мортон аж впав на землю, та й з хати, та й до стайні. Гості і Шамай вийшли повагом за ним. Бей вивів коня із стайні і голубив його. Це тривало добру хвилину. Коли вже налюбувався конем, бей з трівожно-покірним лицем приступив до Сивенького.

— Я тяжко обидив, оскорбив тебе — промовив. — Ти тепер мій ворог?

— Я цілком не обидився, — відповів Сивенький. — Я чоловік бувалий. Знаю різні народи, знаю їх звичаї. Я знаю, яка це в вас обида, коли ваш гість не є ворогом ваших ворогів і у вашій потребі не хоче важити власним життям.

— Чи цей біснуватий татарин тому сказився, що я хочу купити його коня? — спитав Мортон, що не розумів розмови Сивенького з беєм, отже й не знав, чого бей впав у таку лють.

— Я ще не сказав йому, що ви хочете купити саме його коня. Скажу, аж до решти потахне його збентеження.

— Як ти дістав того коня? — запитав бей.

— Багато розказувати. Вернімось до хати.

 

153