з них або за них дасть мені гроші на харч, то дістане від мене ліпший.
— Може хто будь дати їм на ліпший харч?
— Очевидно. Але в мої руки. До їх рук не вільно нічого давати, бо підкупили б темничника і втікли б.
— Темничника так легко підкупити?
— Як кожного, про кого султан чи валі забув так, що бідака мусить жити лише з хабарів і бакшиша.
— Чи ті світлиці твоїх вязнів можна бачити?
— Можна, як темничник дістане доброго бакшиша. Тебе впустять без бакшиша, бо я йому скажу, що ти паша, який приїхав оглянути вязницю…
— Я може скористаю з твоєї доброти, але аж вернуся з міста.
— Отже я не занесу їм тепер тої юшки, бо хочу, щоб ти таки ще нині пішов зі мною на ті оглядини. Це може бути тільки тоді, як я вязням даю полуденок.
— Не хочу, щоб вони для моєї химери так довго ждали на свій полуденок. Занеси їм, як щоднини. Як прийдеш від них, купи в місті готового хліба, дактилів і кави. Коли я вернусь з міста, підемо до вязниці. Занесемо їм хліб, дактилі й каву. Ось маєш гроші на купно.
Сивенький дав їй пригорщу грошей, вийшов на вулицю з Мортоном. Перед хатою стояв Ковтюк з кіньми.
— Я наймив цю хату — промовив Сивенький до них. — Коні заведіть у сад. Нехай Василь лишиться з кіньми, Юрко піде з нами.
По хвилині Юрко вийшов і всі три пішли
171
