Сторінка:Будзиновський В. Пригоди запорожців (Краків, 1941).djvu/177

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

жі, або такий, кого ти хочеш переодягти зтурецька.

Здивування й цікавість Сивенького росли.

— Що тебе навело на таку думку?

— Нащо ж ти купив новий одяг, коли нікому з вас непотрібний?

— Чи ще що піддав тобі твій дипломатичний хист?

— Я ще й те знаю, чому ти не привів до мене твого другого товариша, того старого, що лишився дома.

— Ну?

— Бо він невірний. Він христіянський джаур.

Сивенький затривожився, але не показував цього.

— Хто тобі сказав? Хто надув тебе? — запитав.

— Ніхто не сказав. Підшепнув мені мій дипломатичний хист — відповів мутеселім тріюмфальним голосом. — Якби він був вірний, такий як ти, як той німий і як твоя служба, то ти не купував би вина. Для когож це вино, яке ти купив у жида, як не для того твого товариша, що лишився дома? Як він пє вино, то він не вірний, але христіянин.

Сивенький розсміявся на ціле горло. Це, що тепер почув, успокоїло його. Значить мутеселім окружив його товариство шпіонами.

— Тепер ти дав доказ, що не маєш найменшого дипломатичного хисту. Якби ти був повязав це, що підглянули твої шпіони, з тим, що чув від мене, то ти був би не прийшов до такого хибного висновку.

— Хібаж вірні пють вино? Пророк заборонив.

 

178