Сторінка:Будзиновський В. Пригоди запорожців (Краків, 1941).djvu/184

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

кімнаті й пішли до о. Климентія. Сивенький почав розказувати, повторяючи по-англійськи, щоб і Мортон розумів. Коли скінчив про Івана Красія, його батько впав навколішки і став молитися. Сивенький пішов до своєї кімнати, відрізав кусень мяса і два кусні хліба. Одну скибку хліба напоїв вином. Все те завинув у хустину і привязав до неї довгий мотуз. Потім закликав Мортона, вийшов з ним у сад і підійшов під мур вязниці, де було вікно до келії молодого Красія. Сивенький був сильніший, а Мортон довший, тому Мортон виліз на плечі Сивенькому і крізь вікно вкинув клунок, держачи кінець мотузка в руці. Витяг його без клунка.

— Відрізав ножем, — сказав Сивенький, — ходім спати.

На другий день Сивенького збудив Юрко досвіта, приводячи Шамая з Асахаду. Цей витягнув з-за пазухи і передав Сивенькому два листи і ще якісь папери. В першім листі Місах писав, що кілька днів по відїзді Сивенького приїхав до Анґори анадолі казі-аскері, найвищий суддя турецької Азії. Анґорський валі і Місах розказали йому все, що знали про ерзерумського валі і його макреджа. Кінець слідства такий, що ерзерумський валі скинений. Макреджа казі-аскері казав арештувати, але він утік із цілою касою вілаєту.

Цей лист Місах написав з Ерзеруму й вислав до Ор-бея в Асахаді з просьбою, щоб Ор-бей, що мабуть знає, де Юсуф-паша, передав листа адресатові. Другий лист був від Ор-бея, який повідомляв Сивенького, що дістав наказ відступити частину пасовищ своєї орди для аулу запорожців, що сидять в Анґорщині,

185