Сторінка:Будзиновський В. Пригоди запорожців (Краків, 1941).djvu/185

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

бо аул за згодою анґорського валі й нового валі в Ерзерумі переноситься в Ерзерумщину. Ор-бей закінчив словами:

„Найдальше до року будеш могти виконати твій плян. Не сумніваюся, що відвідаєш мене“.

— Дуже добрі вісті — сказав Сивенький, затираючи руки. — Надіюся, що й тут пощастить нам.

— Вязень тут? — спитав Шамай.

— Є. Цеї ночі хочу звільнити його.

— Наш бей дуже втішиться, як почує про це… Але прочитай решту. Як лист бея до тебе був уже готовий, з Ерзеруму прийшов гінець від казі-аскері і від нового валі з грамотами. Дві такі грамоти Ор-бей посилає тобі. Одну лиши в себе, другу передай мутеселімові.

Сивенький глянув на грамоти. То був наказ до кожного команданта військових відділів, кожного бея, кожного мутеселіма, щоб ерзерумського макреджа, де б він не показався, спіймати, скувати і живого, чи мертвого приставити до Ерзеруму.

— Бей тому дає тобі цей наказ, — додав Шамай — бо чув, що мутеселім у Бурді приятель макреджа. При його помочі злочинець схоче пробратися на Кавказ.

— Може він уже тут?

— Сумніваюся, бо він як пустився сюди, то їде манівцями. Я їхав навправці й тому так скоро заїхав. Може тут буде потрібна моя поміч?

— Хіба посередня. Ти на всякий випадок лишися тут ночувати. Відпічнеш і будеш могти розказати беєві про вислід нашої подорожі. Йди до останньої кімнати. Там найдеш Ковтюків.

 

186